Цьому прадавньому браслету з бивня мамонта приблизно 20 тисяч років і особливо він цікавий своїм орнаментом. Мізинська палеолітична стоянка дала назву цілій археологічній культурі.

Знайдена вона була біля села Мізин на Чернігівщині в Україні. У ті далекі часи тут жили мисливці на мамонтів і північних оленів. Меандровий орнамент складається з прямих кутів, що складаються в безперервну лінію. Отримав свою назву від звивистої річки Меандр (зараз Великий Мендерес) в Малій Азії. Не менш, а то й більш цікавий другий браслет, який деякі вчені зараховують до музичних інструментів - це шумовий браслет з 5 незамкнутих кілець з бивня мамонта, можливий прообраз кастаньєт.

Історія Херсонеса є частиною історії Давньої Греції, Давнього Риму, Візантії, Київської Русі. Адже саме тут, у Херсонесі, згідно з літописними даними, відбулося велике Таїнство – Хрещення Київського князя Володимира, який потім поширив християнство на всю Київську Русь…

Херсонес Таврійський – таку назву носило місто, засноване давньогрецькими колоністами понад дві з половиною тисячі років тому на південному заході Кримського півострова.  Слово "Херсонес" зазвичай перекладають з грецької як "півострів". Місто дійсно було розташоване на невеличкому півострові поміж двох бухт. Таври – войовниче плем'я, що заселяло сусідні гористі місцевості, – спричинили народження епітету "Таврійський", тобто "розташований на території таврів".

Софійський собор — всесвітньо відома пам'ятка архітектури і монументального живопису XI ст. Заснування собору згадується в літописах як під 1017 р., так і під 1037 р. Будівничим Святої Софії літописці називають великого київського князя Ярослава Мудрого. Джерела свідчать, що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира — хрестителя Русі.

Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-України — «митрополією руською». Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Святої Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. Фрески прикрашають усі стіни собору. Крім релігійних сюжетів, на них зображено життя княжого двору: воєнні виправи, лови, вистави скоморохів (мандрівних акторів) та ін.

Оздоблюють храм і різні орнаменти, переважно рослинного характеру. Мозаїчні композиції Софійського собору виконані зі смальти, спектр якої налічує 177 кольорових відтінків на золотистому тлі.

Спасо-Преображенський собор — один з найдавніших храмів Русі. Розташований в історичному середовищі Чернігова, у центрі колишнього дитинця. Був головною архітектурною домінантою міста. Завдяки високим вежам, що фланкують західний фасад, і зараз відіграє роль важливої домінанти. Будівництво собору було розпочато приблизно у 1033—1034 роках за розпорядженням першого відомого за літописами чернігівського князя Мстислава Володимировича. Вперше літописи згадують про «церкву святого Спаса» у 1036 році, коли князь Мстислав раптово помирає. На цей час стіни собору височіли на рівні вершника, який стоїть в стременах, піднявши руку (близько 4-х метрів). Вірогідно, після смерті Мстислава будівництво припинилося, і храм був добудований при наступному чернігівському князеві — Святославі Ярославичі.

Успенський собор Києво-Печерської лаври – один з найдавніших храмів Київської Русі, унікальна пам'ятка архітектури, а також усипальниця багатьох видатних осіб. Протягом багатьох століть він був однією з найбільш шанованих святинь Православної Церкви.

Успенський собор був першим кам'яним храмом на території монастиря. До його спорудження насельники відправляли служби у дерев'яній церкві на честь Успіння Божої Матері, що знаходилась над печерами. 

Закладання собору відбулося 1073 р. в урочистій обстановці, в присутності прп.Феодосія з усіма печерськими ченцями. Князь Святослав не тільки подарував землю під церкву та 1000 гривень золотом, а й власноруч копав рів під фундаменти.

Першою давньоукраїнською книгою енциклопедичного характеру вважається «Ізборник Святослава 1073 року». Це — чудово оформлений рукопис, який відзначається високою якістю пергаменту, ретельним кирилівським письмом та мистецтвом оздоблення різнобарвними заставками, малюнками, ініціалами з використанням фарб і золота. Рукопис містить понад 380 статей щонайменше сорока авторів з християнського богослов'я, філософії, логіки, поетики, граматики, етики, історії, ботаніки, зоології, медицини, мінералогії, фізики, математики, астрономії тощо.

«Ізборник Святослава 1073 року» прикрашений шістьма мініатюрами, серед яких дуже вартісна за мистецьким та історичним значенням мініатюра із зображенням родини князя Святослава. Це рідкісний випадок в історії давньоруського мистецтва — прижиттєве зображення людей, не зарахованих до лику святих. Установлено, що портрет князя Святослава, його дружини і п'ятьох синів намальований без попереднього протирання пергаменту кістковим порошком, тонким пензлем густими фарбами і золотом, нанесеним на кіноварну підкладку. Дослідники назвали цей портрет «першим руським малюнком».